Пес віддано дивився в очі,
Немов би в душу заглядав.
Здавалось, щось сказати хоче…
І куцим хвостиком виляв.
Він не відходив ані кроку
Від господАря-дідуся,
Лизав старому руки, щоку,
Бо дід і пес - родина вся.
Де був будинок - тліли стіни,
Глибока вирва у дворі…
Понівечений кущ калини
І зруб криниці догорів.
Пробігло все перед очима:
Життя, сімʼя і рідний дім…
А дід з пониклими плечима
Сидів із псом, мов херувим.
Тетяна Котельнік
* Херувими - ангельські створіння, які охороняли Дерево життя за дорученням Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2024
автор: Покровчанка