Була би істина, та де її узяти,
Коли тут кожен сам про себе гомонить?
Он сидить сонетяр і хвалиться щомить.
Хто не вклонивсь до ніг, нехай будуть прокляті!
А там професор наш, до слави має хіть.
Він критикам дурним розумні зичить мати;
Скажіть най щось йому – закине всіх за ґрати.
Аби ж авторитет! Бо правда – тьма та гидь.
Не згоден я з таким! Є дійсне щось у світі.
Покиньмо пустощі та разом працювать,
А суперечки нам – лиш Аріадни ниті.
«Яка наївність – гах! Закрить в одній з палат;
Його сорочкою ви руки пов’яжіте.
Такий нам утопіст ні трішечки не брат».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013828
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Кріпіпаста