* * *
Ти душу підводиш на гріх,
голубиш рядками до крику,
а ніч не циганка – безлика
пильнує, щоб сон без утіх
розтанув у вранішніх блисках.
До ранку в міжряддях німих
признання шляхетні порушу,
вливаюсь зірницею в душу
є шанс, що змахнувши крильми,
любов в твоє серце обрушу.
Даруємо вірш в унісон,
плекаємо щастя з зернини,
п’ємо почуття по краплині.
Реальність – надія, не сон,
і вдячні труди янголині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: на манжетах вишиванки