то сідайте професоре правду свою кажіть
нехай посмішка кожна здається за добрий знак
цілий світ застигає на гострих кінцях ножів
роз'ятріть щось таке що ще жоден про вас не знав
ви померли тоді професоре коли й вона
ви прохали вночі на колінах безсонний раб
щоб віддати життя яким володіли не ви
так боровся б лиш той хто дізнався що вже програв
щоб у дні найтемніші лиш вітер за вами вив
ви стояли і впевнено грали що ви живий
заплативши борги не лишивши порожніх слів
захищали не ваших дітей які не збагнуть
і мені не збагнути як знати що в цьому злі
де втомившись від всього ви маску зняли страшну
ваша доля професоре знати всьому ціну
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2024
автор: Вєра Євгеньєвна