Хочеш помріяти - глянь на простір синій!
Навигадуєш ясної ночі усе...
Це комусь, мабуть, і знайома картина.
...Зоряні світи, від яких холод повзе.
Мерехтять всі сузір'я далеким світом.
Мов мачинки вони для нашого ока,
Зібрані у різні фігури не вітром.
Як зумисно між ними міряли кроки...
Позбирали докупи в космічній безодні,
Вишив, як хтось на небесному килимі.
Всі вигадливі візерунки природні.
Зачаровуйся і задивляйся, німій!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2024
автор: Маг Грінчук