А вони поміж нами ходять,
Відчуваєш буває ти –
Як по шкірі йде прохолода,
А ось ноги – не хочуть йти.
Як ти раптом втрачаєш радість,
Від весни, що довкіл цвіте,
Мов би хмари якісь кошлаті –
Сонце викрали золоте.
Попадає душа людини
У ту чорну діру – на раз,
І додолу вже гнуться спини,
І вогонь у очах вже згас.
Вони теж би хотіли щастя,
Але знають – його нема,
Їх душа – це пітьма і холод,
Навіть влітку у ній зима.
І тепло твоє взявши тихо –
Не зігріють свої серця,
Пустоту нагрівати – примха,
Безнадійна затія ця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2024
автор: Віталій Гречка