* * *
Прогулююся вуличками Львова,
тут в камені вкарбована епох шкала.
Ген місяць грає в хованки спроквола,
ледь золотом поблискує на куполах.
У ресторан мене покликав вечір.
Скрипаль приємно грою душу схвилював.
Мов з юності спливли слова предтечі,
немов вітри занесли і твої слова.
У метушні на театральній площі
букет вручає незнайомий чоловік,
а я назад його вернути хочу,
бо не від тебе цей трояндовий привіт.
Впливає атмосфера благодатно,
відпочиваю від недавніх потрясінь.
Мені б ще серце стримати, пульсує надто
тебе тут багато так, мов настирна тінь.
О древній Львове, Lemberg мій прекрасний,
до скорого побачення, ще повернусь.
Пейзаж у ніч пливе, а в нім неясний
летить жаданий образ, з ним розминусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013994
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2024
автор: на манжетах вишиванки