Знищення Сінаххеріба (переклад «The Destruction of Sennacherib» Лорда Байрона)

Ассирієць  як  вовк  на  кошару  спустивсь
І  когорт  сяє  пурпур,  і  золото  скрізь,
І  мов  зорі  у  морі  –  блиск  списів  в  цю  мить,
Мов  нічна  в  Галілею  хвиль  котить  блакить.

Мов  ліс  літній  зелене  знамен  їх  вбрання,
Був  вигляд  у  війська  на  заході  дня,
Мов  би  ліс  восени,  що  посох  і  опав,
Був  вигляд  у  війська  як  ранок  настав.

Бо  це  помах  крила  Смерті  Ангела  був,
І  йшов  повз  людей  він,  в  обличчя  їм  дув,
І  в  очах  тих  хто  спав  –  смерть  і  холод  тепер,
І  сердець  їхніх  стук  –  пролунав  і  завмер!

І  лежав  там  кінь  –  не  закрита  ніздря,
Але  крізь  ніздрю  –  не  дихне  вже  ні  дня,
І  холодна  як  бризки  розлючених  хвиль,
І  біла  та  піна  останніх  зусиль.

І  лежав  там  вершник  –  лячний  і  блідий,
Все  чоло  у  росі,  ржі  на  латах  сліди,
І  в  наметах  всіх  тиша,  знамена  стоять,
Валяються  списи,  труб  зась,  що  сурмлять.

І  Ашура  вдів  галас  вриває  терпець,
І  у  храмі  Ваала  все  бите  внівець,
І  язичників  сила,  де  меч  не  поміг,
Розтанула  в  погляді  Бога  як  сніг!

27.05.2024                              Гречка  В.М.


The  Destruction  of  Sennacherib  (By  Lord  Byron)

The  Assyrian  came  down  like  the  wolf  on  the  fold,
And  his  cohorts  were  gleaming  in  purple  and  gold;
And  the  sheen  of  their  spears  was  like  stars  on  the  sea,
When  the  blue  wave  rolls  nightly  on  deep  Galilee.

Like  the  leaves  of  the  forest  when  Summer  is  green,
That  host  with  their  banners  at  sunset  were  seen:
Like  the  leaves  of  the  forest  when  Autumn  hath  blown,
That  host  on  the  morrow  lay  withered  and  strown.

For  the  Angel  of  Death  spread  his  wings  on  the  blast,
And  breathed  in  the  face  of  the  foe  as  he  passed;
And  the  eyes  of  the  sleepers  waxed  deadly  and  chill,
And  their  hearts  but  once  heaved,  and  for  ever  grew  still!

And  there  lay  the  steed  with  his  nostril  all  wide,
But  through  it  there  rolled  not  the  breath  of  his  pride;
And  the  foam  of  his  gasping  lay  white  on  the  turf,
And  cold  as  the  spray  of  the  rock-beating  surf.

And  there  lay  the  rider  distorted  and  pale,
With  the  dew  on  his  brow,  and  the  rust  on  his  mail:
And  the  tents  were  all  silent,  the  banners  alone,
The  lances  unlifted,  the  trumpet  unblown.

And  the  widows  of  Ashur  are  loud  in  their  wail,
And  the  idols  are  broke  in  the  temple  of  Baal;
And  the  might  of  the  Gentile,  unsmote  by  the  sword,
Hath  melted  like  snow  in  the  glance  of  the  Lord!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2024
автор: Віталій Гречка