Сталактит, броньований вітрами,
У печері кажанів віками,
Сталагміт орошує сльозами -
Прагне поєднатися тілами,
В тиші вапняковими серцями
Крізь пітьму засяяти свічками.
Ділиться зі всесвітом думками -
Йде відлуння понад берегами.
Час ікластий сильними штормами
Плоть епох рубає до безтями,
Дико закодованих дощами, -
Таємничі знаки між слідами. 27.05.24
*Примітка: сталактит росте зі стелі,
із землі росте сталагміт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2024
автор: Lana P.