Коли здихають тирани
(без зайвої каятьби),
ревно ревуть барани
й лякливо мовчать раби, –
зблідлі, немов сновиди,
ковтають сльози і пил
та зводять їм піраміди.
А треба б – у серце кіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014271
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2024
автор: Світлана Себастіані