Лежиш а ранок ніяк не настає. Точніше вже настав, але ще ні... Не твоє.
І ти лежиш і думаєш скільки болю може вмістити одна маленька людина, скільки любові?
Відчаю, каяття, розбитості і врешті-решт щастя?
Мені здається, що навіть, коли це щастя ллється понад вінця, всеодно знаходиться ще і ще місце для нього... І що таке щастя всього лиш мить, ми всього лиш мить...
27.06.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014331
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2024
автор: Gabriet Ksenia