Війни картини
Я п’ю щодня біль материнських мук,
Сирен гучне і довге завивання
І миті полинові від розлук,
І шмаття від розбитого кохання.
Це те, посеред чого я живу, –
Війни сьогоднішньої це картини.
І це – не сон – усе це – наяву:
Останнє «ма…» загиблої дитини…
Потік людей у безвість, за кордон,
І плач дітей, невиспаних, безвинних,
Коли родина кидає гніздо,
І похорон близьких… без домовини…
Гірко-солоний має смак війна.
І це – в тилу – далеко від кордонів…
Якою ж на «нулі» тоді вона,
Де КАБи, міни, кулі й хмари дронів!
Гуде Європа… Радять США…
Борги мільярдні вішають Вкраїні…
Із поміччю усе ще не спішать,
А в нас уже руїна на руїні!
Чи то від нас відмовився і Бог?
Чи позбулися совісті гаранти?
Звідки до нас така вже нелюбов
У тих, що звикли слухати куранти?
ОдИнадцяте літо ми в війні…
Вже тисячі хрестів… під прапорами…
Тіла під ними доньок і синів…
Лунають всюди дзвони і органи.
28.05.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2024
автор: Ганна Верес