Уздовж повчаючих рівнин
Йдемо слідами диких кішок,
Розмови мудрі ведемо
Про незабутніх чабанів,
Не речовинність дивну щастя,
Про честь високую причастя,
Охвістя бісове в зап’ясті
У наративах кажанів.
Що може тут здаватись дивним?-
У безневинності наївній,
У жабі, в схованій царівні -
Лиш очі темряви пусті.
Кульбіти дум, що тонуть в шармі,
Над OpenAI зомлілий Дарвін,
Брахман, що дме крізь дірку в кармі,
До хмар здійнявши конфеті…
p/s
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2024
автор: bloodredthorn