Вітри, вітри
чутливо-полохливі
в дарунок, враз
пелюсток ніжну зливу.
Ось – відцвіли
мої дерева милі,
плоди несуть.
По листю щастя хвилі…
…А десь за ними
перший день кохання –
снігами вмитий,
ще одні питання…
Дівчина юна,
як весни цвітіння,
ось щастя в’ється
вже між нами, тінню…
Розлука, зустріч –
так між ними тоскно.
Два довгих роки
нам музики – моно.
В снах очі в очі –
нерозлучні, разом,
в обіймах шлем, так
красномовні фрази…
Так все й було,
неначе вчора, в хмарці,
що принесла
цей спомин в білім танці…
У залі тій
неначе, тільки двоє,
а вже Любов
нам шле життя привої…
Вітри, вітри
несуть життєві хвилі –
ой журавлі
ще не збирайтесь в вирій,
ще обійму
в веснянім ніжнім цвіті
мою Любов
єдину, в цілім світі…
В’ячеслав Шикалович
28.04.2014р. – 30.05.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2024
автор: Променистий менестрель