В продуктовому магазині так мало продуктів,
Що я йду на ринок купляти в бабусь молоко і сир,
Я прошу відсипати їх трішки віршів,
І вони накидають всіх тих, хто недожив.
Я відмовляюсь від пластикових пакетів,
Від дисконтів, розпродажів й іншого лайн@.
Не пишу пафосні пости у вишиванці,
Але й Ви без того зробите з мене ворога.
Ви говорите, що я маю щось доводити,
Доки не зіграв у ящик - винний.
Але я не відчуваю провини,
Бо Вам все "не так" без причини.
Я міг би довести, але Ви не вивезете,
Мої панчі, неначе панічні атаки.
Дуальність вражає: один чи два.
Друг - Ворог. Постріл - стіна.
Хоча розумію, що зараз не легко,
Але я пишу не, щоб розізлити.
Мої вірші - це мої щоденники,
І мені сумно, що доводиться про це говорити.(!)
© Богдан Кухта
30.05.2024
Підтримати автора:
4441 1144 2483 1947 - моно
4149 4999 9060 2763 - приват
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2024
автор: Kukhta Bohdan