Втомились ноги, зупиняюся на склоні
Дивлюсь, любуюсь і здається ось
Внизу весь світ немов би на долоні
І всього повно в ньому розвелось.
Чим вище той дорога все крутіша
І не так вже йдеться як колись
Та поки день мене ще літній тішить
І поки мою душу манить вись
Йду догори. Там ліс густий дрімучий
Що кожну мить здригається й тремтить
Там на вершині на скелястій кручі
Орел крилатий хижо лопотить
Йду догори, там квітнуть дивні квіти
Там світлий день зливається і ніч
Там на горі пянкий блукає вітер
Там на горі немає протиріч.
с. Парище
30. 05. 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2024
автор: Vasul_ILkovuch