Земля не кінчається на рубежах відомого
І не кінчається на кордоні води та суші...
Роль Сонця для істот, десь животворно втомлена,
Хоч світ наповнює вона красою, гріє душі...
Чудовий схід Сонця на космічному обрії.
Зоря піднімається на горізонті привітно...
Хлюпочуть сонячні хвилі в різному обсязі.
Проміння сонця обіймають всі народи звісно...
Це денне світило причепне до тяжких хвороб.
Всі різні епідемії мають ритм зловорожий.
Відповідає він активності сплесків злоби.
Ця ядерна піч дає енергію... Хтось пророче.
Діяльність Сонця, як наше все життя на Землі!
Існує тут тісний зв'язок, навіть дивна циклічність...
Всі спалахи діють на нас із вогню віддалік,
Які із часом принесуть нам кінець протиріччя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Маг Грінчук