Вико́чує Місяць, немов помара́нч,
на небо сумне темнота вечоро́ва,
а він, у засма́зі, у шрамах невдач,
стежки прокладає в моря́ та діброви,
де кров’ю стіка́ розіп’я́та земля,
напружені нерви, тривоги в повітрі,
розкра́яне небо – ні но́чі, ні дня́,
і арії вибуху, вирв на палітрі…
І він, той всеви́дець, шугає космі́чний,
у ша́нці лиша́ючи бли́ски містерій,
так схожі на знаки чужинців рунічні,
як заклик вогню у розвилках артерій…
Не можу заснути, відбли́ски всю ніч
Блукає мій сон в лабіринтах окопів,
в обчухраних ребрах садів та узбі́ч
у пошуках істин, БеКа, гіроско́пів…
Не спатиму знову, пантрую на ру́х,
в секреті, еСПе, у завалах будинків…
Хай думають всі – я солдат-відчайду́х.
Я ж марю про мир і про мить відпочи́нку…
Так хочу відчути під Місяцем тишу,
без струсів і вибухів, свисту відла́мків,
чекаю – він світ весняний заколише
у променях світлих омріяних замків…
Та сплинула ніч, помара́нчевий шар
уже заховався в досві́тньому мре́ві,
непевні стежини, ще мить і уда́р…
Так важко знайти укриття втікачеві…
Так важко сховати життя від війни,
його захистити від плем’я чужи́нців…
Та свято ми віримо – справдяться сни.
За нами ж бо світло… Прогнавши ординців,
у наших серцях ми і кривду осилим,
і сльози гіркі та рубці від утрати
загоїм… Злетімо, мов птах вогнекрилий,
бо нас українців повік не здолати!
02.06.24
©Ігор Штанько
Картина Віктора Іваніва (Viktor Ivaniv) "Помаранчевий місяць"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014508
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2024
автор: Hmelyar