День знов кінчається, заходу лад,
Стихло усе, ледь чутно…
Ласкаво ніч накриває наш сад,
Чорний у зорях купол.
Падаючи в фіолет забуття,
Де із фантазій сонми,
А чи хвилин перемови буття,
Минулого фантоми.
Літечко, здрастуй, що нам пошлеш?
Казку з дитинства, може –
Стежку піщану до річки знайдеш,
Босими в дощ, в калюжі…
Ігри дорослі – болі гіркі.
Бог, образум, ти можеш;
Не по любові ж бо, не по-людськи,
Смерть не повинно множить.
Літо з світанку завтра нас жде,
Десь є Вселенський розум…
... Той, що все знає – де що гряде,
Хай буде Блага фатум.
Щоб Людство вихід кращий знайшло,
В миро творінні – щастя;
Щоб до відродження Землі звело,
Порозумітись вдасться.
В'ячеслав Шикалович
01.06.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2024
автор: Променистий менестрель