Золото хлюпало з моря кульбаб,
Сонце бузком підіймалось яскраве.
Розкошував-раював у хлібах
Вічний романтик, замріяний травень.
Слухав затишшя у зародку дня,
Сніг пелюстковий на маківці танув,
Мить – і почнеться людська метушня.
Залементує розбурханий ранок.
Сонячний вітер почне власну гру:
Хвилі покотить пухких парашутів,
Вуличок гамір, авта звичний рух…
Стійте! Так хочеться травню гукнути.
Сі́м'ям кульбаби – роки́ час подме:
Не забувайте радіти, любити,
Не розгубіть крихту щастя… момент,
Адже життя – найкоштовніший витвір.
Трунок і мед.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2024
автор: Білоозерянська Чайка