Просмалений боєм, під сонцем засмаглий,
До плеса вклонився, як Богові, спраглий:
«Спини, хоч на мить цю годину шалену…»
Аж тільки-но сьорбнув козак із долоні
Й услід по водицю татарина коні
До річки спустились, ковтають студену.
«Постава знайома, ще й погляд цей зверхній!
Мабуть заблукав він… У цій коловертні
Обидвом дісталось!» Відкрилася рана…
Дивилась у річку соснова малеча,
А перед очима проносилась втеча
З-під плітки єврея до війська Богдана:
«Як вуж верткий – на сковорідці.
Нам ролі дав – на шахівниці.
Як бачить Софію – співає молитву.
Вітає візира – іде до намазу.
Як кличе до миру – збирайся на битву.
Як скаже – відріже, доводить до сказу!
Чи бачив ти сварку, чи в нас ти ще певний?
Чи ти ще союзник, чи ворог запеклий?
Чи хочеш ясиру?! Дивись, вороженьку!
Від тебе всі Січі, від тебе козацтво.
І Кафа твоя! Так! Невільників царство!
Упир, начувайся! Прийшов по свіженьку?!»
«Я бачив як бився! Козаче, до біса
Їх кляті промови! А ти сам упийся!
Заради грошей хто, хто – волі чи слави
Зі смертю гарцює. По волі Корану!
А ти – сама смерть є!.. Та бачив і рану –
Зроблю перев’язку, дістану лиш трави…»
«Як вуж верткий – на сковорідці.
Нам ролі дав – на шахівниці.
Як бачить Софію – співає молитву.
Вітає візира – іде до намазу.
Як кличе до миру – збирайся на битву.
Як скаже – відріже, доводить до сказу!
Як вуж верткий – на сковорідці.
Нам ролі дав – на шахівниці».
22 травня 2024 року
Богдан Хмельницький, потребуючи досвідченої кримськотатарської кінноти для боїв із кінним військом Речі Посполитої, навесні 1648 року уклав з Османською імперією та її васалом кримським ханом Іслямом III Ґераєм угоду про спільну боротьбу проти Речі Посполитої, за яким Тугай-бей із 40-тисячним загоном кримських татар мав надати так необхідну козакам військову допомогу. Цей ситуативний альянс сприяв кільком перемогам союзних військ, але зрештою виявився нетривким.
Бахчисарайський договір передбачав встановлення дружніх відносин між Військом Запорізьким і Кримським ханством, надання взаємної військової допомоги, заборону кримським татарам спустошувати козацькі землі й брати ясир, оплату козацькою стороною послуг кримськотатарського війська грошима, продовольством, фуражем, а також частиною військової здобичі.
Він відіграв велику роль у боротьбі Війська Запорізького проти Речі Посполитої впродовж 1648-1653 років, зокрема в здобутті козаками перемоги у битві під Жовтими Водами й Корсунській битві 1648 року, частково Зборівській битві 1649 року, Батозькій битві 1652 року.
Проте Іслям III так і не став запеклим союзником Хмельницького, залишившись скоріше союзником поміркованим. Незадоволений тиском на нього зі сторони Османської імперії та невпевнений у справжніх намірах Хмельницького, хан неодноразово відмовлявся від підтримки гетьманських авантюр, особливо коли останній наражав кінноту кримських татар на надвеликий ризик, маючи її за власне військо, а не за союзні (допоміжні) в його власних воєнних починаннях підрозділи. Захищаючи Кримське ханство й дбаючи насамперед про збереження власних військових сил, Іслям III допускав послаблення Речі Посполитої за рахунок невеликого перерозподілу сил у бік укріплення Війська Запорізького, під час якого обидві сторони мали зазнати суттєвого виснаження та зменшити відповідну загрозу ханству.
До того ж власні сили османів за весь час конфлікту так і не прийняли безпосередньої участі в боях чи то через пасивність самої імперії, чи то через вдалий дипломатичний спротив Хмельницького, який не бажав потрапити в надмірну залежність від султана, головним чином обмежуючись проханнями про залучення до боїв кримськотатарської кавалерії.
Своєю чергою, султанів васал – кримський хан час від часу уважав за можливе отримувати від посполитих відкуп за власну неучасть у певних бойових діях. Відтак непостійні й нетривкі союзницькі відносини з кримськотатарського боку деколи позначались і нападами на землі Війська Запорізького, грабунками міст і сіл, взяттям ясиру. Фатальними для козаків виявилися неочікувані відводи кримськотатарських військ під час Зборівської битви 1649 року, Берестецької битви 1651 року й Жванецької облоги 1653 року.
Характер же відносин між власне Османською імперією та Військом Запорізьким зберігав більш дипломатичні риси й свідчив, перш за все, на користь того, що Хмельницький, відкинувши можливість повернення до формату перших років війни – Війська Його Королівської Милості Запорізького, фактично зміг домовитися про васалітет козаків по відношенню до османського протектора на зразок Молдови чи Волощини, але все ж сподівався залишити за собою більш широкі свободи (до речі, цікавий факт – до повстання Хмельницький уже просив султана зробити його керівником зазначених земель, наводячи пасквілі щодо нелояльності османам їх тогочасних правителів).
Подолавши супротив шляхти й духовенства гетьман загалом фактично прийняв протекцію іновірця, одержавши від султана спеціальну грамоту «найвидатнішому з монархів релігії Ісусової гетьману козацькому Богдану Хмельницькому» разом із багатими подарунками, однак, як уже зазначалося вище, він утримався від запрошення більших військ протектора, ніж було надано Ґіраєм, посилаючись на тимчасову неможливість їх утримання, бо «край і так знищений».
Так описує досягнуті з османами домовленості грамота Мехмета ІV 1651 року: «Як тільки цей високий володарський лист прибуде, хай буде відомо, що ми говорили з вашими послами, які прийшли до нас і Осман-чауш передав нам вашого прихильного листа, і згідно зі старими османськими, візири й члени державної ради дістали переклад цього листа, в якому ви повідомляли, що ПРИЙМАЄТЕ НАШ ПРОТЕКТОРАТ і що хочете бути в ПРИЯТЕЛЬСЬКИХ ВІДНОСИНАХ ІЗ НАШИМИ ВІЙСЬКАМИ. Ви повинні знати, що ми радо вітаємо приятелів, а тому ВИ ШУКАЄТЕ ДОПОМОГИ Й ПІДДАНСТВА, МИ ЦЕ ДАРУЄМО, і про це ви повинні знати. Осман-чауш доповів нам усе, що ви йому переказали. Так само ми дали наказ кримському ханові Іслям Ґєраєві ІІІ й нагадали йому, щоб він повернув свої очі в польську сторону, щоб вони вам і нашій державі не робили труднощів. І щоб він із татарським військом був напоготові. Тим більше, що ви з татарським князем у приязні. Як ознаку нашої ласки посилаю почесний одяг і інші ознаки приязні. Ви просили, щоб вам, як і іншим християнським володарям, з імператорської сторони було видано ДОГОВІР. Оскільки ви засвідчили свою вірність й у ваших краях є порядок, повідомляємо вам, що вам, як і іншим християнським володарям, невдовзі буде надісланий договір з усіма УМОВАМИ Й ОБОВ’ЯЗКАМИ».
Історія мовчить про долю зазначеного вище взаємно зобов’язуючого договору, а відтак залишає питання щодо юридичного завершення процесу встановлення васальної залежності Війська Запорізького по відношенню до османського султана. До того ж, після відступу кримського хана під Берестечком того ж 1651 року й захоплення ним Хмельницького, який спробував повернути Іслям Ґєрая в бій, коли козаки були вимушені віддати за гетьмана викуп золотом, васалітет почав суттєво тріщати й згодом 1653 року фактично добув кінця після чергового відступу Іслям Ґєрая під час битви під Жванцем.
Візир Кримського ханства Сефер Гази заклеймив гетьмана зрадником, чим остаточно підштовхнув Хмельницького до завершення юридичного оформлення зміни протектора. І ним виявилася Москва, яка так довго ігнорувала численні листи Хмельницького про допомогу, але тепер із подивом для себе, хоч і зі скрипом, але спромоглася підписати з ним майже на посполитий манер власний договір щодо встановлення протекції над тепер уже Військом Його Царської Величності Запорізьким. І оновлюючи умови протекції підписувала подібний договір із кожним наступником Хмельницького.
Схема
Про-СМА-ле-ний БО-єм, / під СОН-цем за-СМАГ-лий,
010 010 / !10 010
До ПЛЕ-са вкло-НИВ-ся, / як БО-го-ві, СПРАГ-лий:
010 010 / !10 010
«Спи-НИ, хоч на МИТЬ цю / го-ДИ-ну ша-ЛЕ-ну!»
01! !1! / 010 010
Аж ТІЛЬ-ки-но СЬОРБ-нув / ко-ЗАК із до-ЛО-ні
!10 010 / 01! 010
Й у-СЛІД по во-ДИ-цю / та-ТА-ри-на КО-ні
01! 010 / 010 010
До РІЧ-ки спу-СТИ-лись, / ков-ТА-ють сту-ДЕ-ну.
!10 010 / 010 010
По-СТА-ва зна-ЙО-ма, / ще й ПО-гляд цей ЗВЕРХ-ній!
010 010 / !10 !10
Ма-БУТЬ за-блу-КАВ він… / У ЦІЙ ко-ло-ВЕРТ-ні
010 01! / !10 010
О-БИД-вом діс-ТА-лось! / Від-КРИ-ла-ся РА-на…
010 010 / 010 010
Ди-ВИ-лась у РІЧ-ку / сос-НО-ва ма-ЛЕ-ча,
010 !10 / 010 010
А ПЕ-ред о-ЧИ-ма / про-НО-си-лась ВТЕ-ча
!10 010 / 010 010
З-під ПЛІ-ті є-ВРЕ-я / до ВІЙ-ська Бог-ДА-на:
!10 010 / !10 010
«Як ВУЖ верт-КИЙ – / на ско-во-РІД-ці.
!1 01 / !0 01 0
Нам РО-лі ДАВ – / на ша-хів-НИ-ці.
!1 01 / !0 01 0
Як БА-чить Со-ФІ-ю – / спі-ВА-є мо-ЛИТ-ву.
!10 010 / 010 010
Ві-ТА-є ві-ЗИ-ра – / і-ДЕ до на-МА-зу.
010 010 / 01! 010
Як КЛИ-че до МИ-ру – / зби-РАЙ-ся на БИТ-ву.
!10 !10 / 010 !10
Як СКА-же – від-РІ-же, / до-ВО-дить до СКА-зу!
!10 010 / 010 !10
Чи БА-чив ти СВАР-ку, / чи в НАС ти ще ПЕВ-ний?
!10 !10 / !1! !10
Чи ТИ ще со-ЮЗ-ник, / чи ВО-рог за-ПЕК-лий?
!1! 010 / !10 010
Чи ХО-чеш я-СИ-ру?! / Ди-ВИСЬ, во-ро-ЖЕНЬ-ку!
!10 010 / 010 010
Від ТЕ-бе всі СІ-чі, / від ТЕ-бе ко-ЗАЦ-тво.
!10 !10 / !10 010
І КА-фа тво-Я! Так! / Не-ВІЛЬ-ни-ків ЦАР-ство!
!10 01! / 010 010
У-ПИР, на-чу-ВАЙ-ся! / Прий-ШОВ по сві-ЖЕНЬ-ку?!»
010 010 / 01! 010
«Я БА-чив як БИВ-ся! / Ко-ЗА-че, до БІ-са
!10 !10 / 010 !10
Їх КЛЯ-ті про-МО-ви! / А ТИ сам у-ПИЙ-ся!
!10 010 / !!! 010
За-РА-ди гро-ШЕЙ хто, / хто – ВО-лі чи СЛА-ви
010 01! / !10 !10
Зі СМЕР-тю гар-ЦЮ-є. / По ВО-лі Ко-РА-ну!
!10 010 / !10 010
А ТИ – са-ма СМЕРТЬ є!.. / Та БА-чив і РА-ну –
!!! !1! / !10 !10
Зроб-ЛЮ пе-ре-В’ЯЗ-ку, / ді-СТА-ну лиш ТРА-ви…»
010 010 / 010 !10
Силабо-тонічна система:
римування «терна» ААБВВБ, де всі рими – 4-стопний амфібрахій 010 з постійною цезурою після 2-ої стопи;
парне римування ГГ, де рими – 4-стопний ямб 01 з жіночими (нарощеними) закінченнями (клаузулами) 01 (0) з постійною цезурою після 2-ої стопи;
перехресне римування ҐДҐД, де рими – 4-стопний амфібрахій 010 з постійною цезурою після 2-ої стопи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2024
автор: Andrew Pushcha