Заколисує Небо Зорі:
- Хай насняться вам сни прозорі.
Про Лебедика в синім морі
В легкокрилім своїм уборі.
Затужили Зірки-малята,
Мерехтять і благають тата:
- Нам би звідси, із високості,
Хоч на хвилю б на землю в гості!
Не побачим її -- погаснем,
І чекай тоді, тату, напасті!
У задумі сивіє Небо –
Десь на морі біліє Лебідь…
У ті ночі світлі безсонні
Радить Небо коханим доням:
- Ради втіхи і щастя ради
Ви пограйте в земні зорепади.
Покидають Зірки постелю
І спадають з небес на землю,
І сміються всю ніч на морі
З білим Лебедем білі Зорі.
(З першої поетичної збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014577
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2024
автор: Сіроманка