Юліан Тувім Ніч

Ти  приходиш  вночі.  І  до  рана
Обіймаєш  легкими  руками.
Я  говорю:  моя  несказанна,
Ти  говориш:  о,  мій  довгожданий.
 
Упиваюсь  вустами  твоїми,
Що  криваво  цвітуть,  як  троянди,
Оживає  шаленство  щасливе,
І  вмирає  в  мені  щось  назавжди.
 
Заціловуємось.  Обіймаю,
Обплітаю  це  трепетне  тіло,
І  натомлено  засинаю,
До  всього,  що  було,  збайдужілий.
 
Прокидаємось.  Тяжка  образа
В  наших  душах  оглухлих  німіє,.
Зло  палає  в  очах,  і  відразу
Тихий  смуток  без  слів  кам'яніє.
 
Ти  вночі  повернешся.  До  рана
Будеш  знову  солодка  й  кохана.
Я  промовлю:  моя  несказанна.
Ти  промовиш:  о,  мій  довгожданий

[b]Julian  Tuwim  Noc[/b]
Przyjdziesz  nocą.  Zostaniesz  do  rana  
I  otulisz  mnie  lekko  ramiony.
Ja  ci  powiem:  o,  moja  nieznana.
Ty  mi  powiesz:  o,  mój  wytęskniony.
 
Będziesz  moja.  Ustami  się  wpije
W  wargi  twoje,  od  nocnych  róż  krwawsze,
Obłąkany  szał  szczęścia  przeżyję,
Ale  umrze  coś  we  mnie  na  zawsze.
 
Zacałuję  się  sobą!  W  pierścieni
Splot  drgający  zakłuje  twe  ciało,
I  uśniemy  rozkoszą  zmęczeni
I  niepomni,  że  wszystko  się  stało.
 
Obudzimy  się.  Ciężką  nienawiść
W  głuchych  duszach  bez  słów  poczujemy
Zło  nam  w  oczach  zaświeci,  jak  zawiść,
I  jak  głaz  będzie  smutek  nasz  niemy.
 
Ale  nocą  znów  przyjdziesz.  Do  rana
Będziesz  słodko  mnie  tulić  ramiony.
Ja  ci  powiem:  o,  moja  nieznana!
Ty  mi  powiesz:  o,  mój  wytęskniony!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2024
автор: Зоя Бідило