Та ж сама річка, шумлива й мілка
Той самий місток, що єднає два напівберега
Ті хати старі, що вдивляються вниз
І не бачать себе
Поміж зелені крон напівмертвих дерев.
Те ж саме каміння, і стежка та сама, вузька.
І вулиця береже ті самі імена.
Як я бережу десь всередині себе тебе.
І маю надію, шо ти пам'ятаєш мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2024
автор: TaniaVas