Вечірній вітер обдував лице,
Боліло серце тихою журбою.
Сідало сонце, за домів кільце,
Сидів і я, готовий до убою.
Чомусь тужливо було на душі,
Душили сльози в горлі що хвилини.
Так дивно це! З якої це причини,
Що біль свій виливаю у вірші?
Не знаю я причини для ридання.
Чому стан мій в страждання перейшов?
І дух поринув в стомлене ридання,
І серце заридало знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2024
автор: П’еро