До моря, на побачення, іду,
занурюся у бірюзові хвилі,
немов по Гетсиманському саду,
у гребені полину посивілі…
Загайливо униз отак, згори
спускаюся із берега крутого.
У променях іскряться кольори,
а день вечірню одягає тогу…
У чаші тоне куля вогняна
і шлях од неї падає під ноги.
Осоння злотом осяє вона
і манить у омріяну дорогу.
На обрії надія майорить
імлою вечорового світила
і чайка поринає у блакить,
розкинувши широкі, білі крила.
05.06.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014831
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2024
автор: Олександр Мачула