Порятувальна станція на водах.
Другова кімната без освітлення, із затіненим вікном.
Входить Поет.
Поет
Чого так темно?
Друг(скрипить ліжком)
Хрін не солодший редьки. Він —
З партійною свідомістю, вдогін
Ще й пору чує — пророста на іншу грядку;
Тому і кажуть: старий хрін.
Тягнуть — хвости, хвости, хвости; даремно —
Підземні всі вони.
Поет
Чого ж в нас темно?
Друг (засвічує свічку)
Липневе пекло.
Приїжджаєш ти — я піднімаюся
До стелі, свічусь, як люстра.
Навіщо нам електрика для душ?
Ну, впору ти: я нині вільний.
(Обнімаються.)
Поет
Звільнись цілком для новизни.
Ось знову: ти — і башта. Дай погляну.
(Оглядає Д р у г а і кімнату-башту.)
Друг
Тобі не тяжко, водоворотами гнаний вогонь? —
Передавали з Туапсе: знов буде смерч.
Поет
(уважно оглядаючи)
Так, саме тут застане шал.
Та доки тут я — смерч не пройде.
Друг
На серці легшає; вже йде Кавказ.
Поет
(показує на репродукцію картини)
Сальвадор Далі. «Тайна вечеря».— Твоя вежа?
Друг
Все там. Як башта? Тут я — сам собі театр.
Що в Києві? Карикатурщина дядьків
З післявоєнною освітою?
Поет
Облиш; ти — містик, ще під’єднаєшся —
Захочеш їсти. Од Бога йду грозити.
Вже бачу все наскрізь.
Тож замість того, що назвали світом тіней,
Від цього віку — тіло вже є тінь.
Все навпаки: суть переходить у забуті тіні —
В нові тіла. Скільки втопилось тіней?
Дві?
Друг
Дві.
Поет
Хто утопив?
Друг
Я наперед
Те бачив; алкоголь служив нитками —
Потягла їх доля. Кінці у воду — душі в небо.
Поет
Кого й навіщо ми рятуєм? Тіні?
Друг
Безбожну біомасу. Причім, завжди.
Поет
Поки є тінь, то можна знайти й душу.
Друг
Давай про ловлю душ, про заповітне.
Поет
Так, роз’їжджаються — про все найголовніше
Так і не мовивши: земні тіньовики —
Це кігті звіра, про найголовніше
І не дадуть поговорити; хтось пливе.
Входять тіні матері і розслабленої доньки.
Тінь матері
Вже ради бога, порятуйте.
Я Вас впізнала, як Ви мимо йшли.
Поет
Так, мимо свого не пройдеш.
Я бачив Вас раніше, йдіть сюди.
(Відводить їх до суміжної кімнати.)
Небажання жити?
(Дочка киває ствердно.)
До двадцяти семи —
В усіх бува. Верніться в Бога;
Зараз молитись будемо.
(З молитвою зцілює.)
Друг впускає світло вікном.
Поет
Тепер спокійно?
Тінь дочки
Дуже. І ясно.
Вам спасибі, дякую дуже.
Поет
Не я лікую — Бог лікує.
Тінь дочки
Ви чародій. Як добре, що Ви є!
Поет
Просто поет. Дякуйте Богу.
Тінь дочки(ставши на коліна)
Боже, дякую тобі.
(Встає і виходить з матір’ю.
З порога мати повертається і кладе гроші на підвіконня.)
Поет
Цього не треба.
Тінь матері(вибігаючи)
Ай, небагато там, тільки й того,
аби наїстись.
Друг
І правда, я вже зголоднів.
(Підходить до вікна.)
Чекай, їх вітер вже забрав, піду знайду.
(Виходить.)
Чути голос Друга: «Ви не бачили, куди летіли наші гроші?»
Поет (у світло за вікном)
Покинь заразу.
Входить Друг.
Друг
Частину лиш знайшов; передали ту решту,
то вже явно.
Поет
Де більш даси —
Драму зірвеш в трагедію; і Богу
Слава за те: все повертається в своє.
Сюди несе вже іншу жінку, чуєш?
Друг
Та хіба хочеш?
Входить стривожена, не в собі Тінь жінки.
Тінь стривоженої жінки
Ви не бачили, тут не була моя дитина?
Друг
Ні, не було.
Поет
Її направо узбережжям повело.
Друг
Чекайте, я знайду.
Тінь стривоженої жінки
Ой, що це робиться?
(Вибігають.)
Поет вслуховується.
Входить Друг.
Друг
Усе гаразд. Вона побачила дитину з вежі.
Та на обличчях у людей є хвиля,
Незвичайна, дивна.
Входить боком Тінь чоловіка.
Тінь чоловіка
Е... Даруйте, що неждано...
Якось без стуку я...
Поет
Якщо природно — всі без стуку:
Застукати на мокрім неможливо,
Де більше Бога.
Тінь чоловіка
...Як би це сказати...
Щось слів нема...
Поет
З Вас стирчить буква Е, почніте
З неї, і чим пряміше — тим і краще.
Тінь чоловіка
Е... Дійсно Е... Ви якось переводите
Все в інше, я так не звик...
Поет
То дещо не на місці — тому
Затисненість звучання й ходу в космос:
Щось на зразок логоневрозу, тільки —
Свідомості. Зараз вже краще?
Тінь чоловіка
Так... Я виступати не привик...
Поет
Вільніше, прошу; вже всі наполовину
У лайні і виступають.
Тінь чоловіка
А те, про космос, Ви цікаво...
Я навіть екати вже перестав.
Поет
Скажіте: дух, душа жива, небесність,
Воля — й слова запустять струм
І підтягнуть над ватою. Ось зараз —
Вище над водою?
Тінь чоловіка
Так. Хотів сказати: сам не знаю, .
Чому прийшов. Взяло за голову...—
Як на шнурочку привело, прямо
Тягнуло щось...
Поет
Розпрямтесь більше: кого струм підносить —
Дивиться вгору; хто поникнув — згорбивсь,
І його тягне гарпунами страху під воду.
Тож ніяких страхів — і прямо з піснею.
І для початку досить.
Тінь чоловіка
Дякую Вам. Дякую й Богу.
Поет
Для цього провід встановіть з високим небом.
Земні пообривайте.
Тінь чоловіка виходить.
Друг
Що таке?
Поет
Як нас відволікло! Мов котенят.
Вже зародився смерч — він йде сюди,
І дуже швидко. Все, роби об’яву.
Друг (ввімкнувши гучномовець)
Внимание на пляже и на спасательной станции!
Через полчаса ожидается смерч со стороны моря.
Прошу отдыхающих собрать вещи и детей и
Увести детей в пансионат отдыха.
По станции объявляется повышенная готовность!
(продовження буде, це 1990 рік)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович