виходжу із тіла тепер не один я нас двоє
і той що зостався навряд чи потрібен мені
хоча я люблю його з ним ми жили одним роєм
та рано чи пізно той вулик лишиться на дні
а я полечу собі в вись та й кудись аж у безвість
до щему знайомих та ще незнайомих життів
і хай мені вслід всі кричать спантеличено крейзі
та я ще ніколи як зараз цього не хотів
я стану невидимий ввесь як бажання у серці
а з мозку зітру усю заздрість ненависть пиху
візьму й подарую задарма всім людям усе це
й себе у такецьке життя вже назавжди вдмухну
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014875
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2024
автор: Щєпкін Сергій