Варта у грі

Нехай  ковзають  вулицями  тіні,
Тих  усіх  живих  і  мертвих  людей,
Нехай  тече,  у  своєму  руслі,  час:
Час  воїн,  помилок,  пристрастей.
Тож  я  прикидаюсь  у  часі,  сплячим,
Я  затаюсь,  як  хижак,  у  темряві,
Немає  мені  діла,  до  тих,  що  йдуть,
До  згоряючих  –  на  Землі!
Цей  ритм  своєї  долі  уповільнюючи,
Знаю:  багатьох  переживу.
Нехай  самих  себе  розшматують  –
Усі,  хто  служать  злу  та  добру!
Це  пішаки,  тільки  лише  пішаки…
Сили  світла  та  сили  темряви.
І  їхня  боротьба  –  лише  зла  усмішка,
Тільки  Бога,  тільки  -  Сатани  ...
Вбивають  –  заради  святого,
То  заради  –  віри,  то  заради  –  кохання,
Шукають  у  комусь  ознаки  поганого,
Щоб  його  напитися  крові.
Чи  це  світло?  Чи  це  віра?
Не  повинні  вони  вбивати.
Нехай  ковзають  вулицями  сірим,
Тіні  всіх,  хто  любить  грати:
У  ці  ігри  варти  –  у  світлих  та  темних,
І  чекає  на  них  усіх  –  мовчання  гробниць;
Тож  я  прикидаюсь,  серед  них,  невгамовних,
З  порожнечею,  без  чітких  кордонів.
І  буде  все…  Щоб  згинути  в  битві!
Але  боротьба  та,  не  для  мене:
Дух  не  може  знати  поразок,
Не  борючись,  а  просто  живучи!
Нехай  ковзають  по  вулицях  тіні,
Воїнів  світла  або  ж  -  темряви,
Нехай  тече,  лукаве,  час,
І  відносячи  їх  у  пекло  війни.
Тож  я  прикидаюсь  у  часі,  сплячим,
Цей  ритм  своєї  долі  уповільнюючи.
Немає  мені  діла  до  тих,  що  йдуть,
Як  добра  немає,  у  вихорі  боротьби!
Це  пішаки,  тільки  лише  пішаки,
А  битві  –  тисячі  років…
Душі  їх  –  лише  зла  усмішка,
Над  собою...  Забули  світло:
Це  світло,  яке  не  вбиває,
Але  любов'ю,  всяку  темряву,
Тож,  у  нове  світло,  легко  перетворює,
І  припиняючи  цим  війну.
Ці  люди  будуватимуть  будинки  і  житимуть  у  них.
Так  у  що  ж  ти  таки  віриш:
«цих  світлих  сил»  божевільна  рать?
У  те,  що  темрява,  таїть  у  собі  звіра,
І  йдеш  –  його  вбивати?
Ця  віра  Вас  і  погубить:
То  хай  віддасться  нею!
Не  судимий,  лише  той,  хто  не  судить;
І  не  загинув,  лише  той,  хто  мудріший;
Буде  все…  Щоб  згинути  в  битві!
А  битві  –  тисячі  років!
Я  одного  прошу  лише:  терпіння,
Мого  у  небес…  Де  правда  та  світло.
Бачити  сенс  у  житті
Ця  сила  лише  у  справжньому  світлі:
Від  нього  ми  такі  далекі…
Адже  сонце,  для  кожного  світить,
Не  рахуючи  наших  гріхів.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2024
автор: NaTa Ly