Похилилася верба,
І дуб схилив віти...
А у річці там вода:
Розмовляла з вітром...
Я до них іду - спішу,
Їх я зрозумію...
Вербу й дуба я люблю,
Й помогти зумію!..
Я з собою узяла:
І граблі, і вила,
І до берега пішла:
До верби і дуба ...
Помогла я тій вербі
Підійшла й до дуба,
І здалось, що він мені,
Довіря, як другу...
Дуб міцніший від верби,
Про це усі знають,
Піклуватись про вербу,
Й захистить зуміє...
Підняла віти верба,
Дуб вербі всміхнувся,
Заспокоїлась вона,
Вдячно озирнулась...
Я обом їм помогла,
Так, як я зуміла,
Спільна радість обняла,
І вербу і дуба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1014926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2024
автор: геометрія