Черниць не мучить тіснота кімнат,
Самітників їх келій розмір теж,
Студентів – висота науки веж,
Дівчат їх прядки, а ткача – верстат,
Вони, як бджоли мчать на аромат,
Там вищими вершин Фернессу меж,
Зашепотять дзвіночками, бо все ж –
Насправді, ми не бачимо тих грат,
На котрі прирекли себе самі,
Під настрій, мене радує моя
Сонета вкрай обмежена земля;
Зрадію я, як Душі (є ж такі)
Свободою обтяжені які,
Знайдуть там трохи спокою, як я.
26.05.2024 Гречка В.М.
Nuns Fret Not at Their Convent’s Narrow Room
By William Wordsworth
Nuns fret not at their convent’s narrow room;
And hermits are contented with their cells;
And students with their pensive citadels;
Maids at the wheel, the weaver at his loom,
Sit blithe and happy; bees that soar for bloom,
High as the highest Peak of Furness-fells,
Will murmur by the hour in foxglove bells:
In truth the prison, into which we doom
Ourselves, no prison is: and hence for me,
In sundry moods, ’twas pastime to be bound
Within the Sonnet’s scanty plot of ground;
Pleased if some Souls (for such there needs must be)
Who have felt the weight of too much liberty,
Should find brief solace there, as I have found.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2024
автор: Віталій Гречка