Ірина Вовк. "ДЕЩО ПРО ЛАПАТОГО МЕТЕЛИКА…"

[color="#ff0000"][i]Сюжет  вірша  підказала  одна  реальна  пригода  –  в  одну  з  безсонних  творчих  ночей  на  світло  нічної  настільної  лампи  залетів  до  моєї  кімнати  метелик  і  через  цілу  ніч  був  моїм  приятелем.  Аж  над  рано  вдалося  моєму  бранцю  вирватися  на  волю,  хоч  вікно  у  великий  світ  було  не  зачинене...[/i]
[/color]

Лапатий  метелику,  видно,  це  доля:
Моя  кімната  –  твоя  неволя.
Було  не  шукати  тобі  серед  літа
Куточок  нічного  штучного  світла.
За  світлі  пориви  –  чорна  розплата:
Простора  клітка  –  моя  кімната.
Тут  вікна,  мов  стражі,  впіймають  –  не  пустять.
Літай,  скільки  зможеш,  з  шафи  на  люстру.
Вивчай,  скільки  треба,  стелю-пустелю,
Освоюй  потрохи  мою  оселю,
Сідай  собі  стиха  на  книги-криги,
Лиш  дихай  глибоко  і  ніжками  дригай!..

…Та  враз  засвітилися  вікна  навпроти:
Метелик  мій  спробував  страх  побороти.
Без  тіні  скорботи  зливається  з  небом…

Лапатий  метелику,  рада  за  тебе.

(З  раннього,  з  першої  збірки  «Дзеркала».  –  Львів:  Каменяр,1991)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2024
автор: Сіроманка