* * *
О, вільний струмок між спекотного літа –
Шепочеш, збігаючи мохом велінь
У нерівноваженого цього світу,
Тож заздрячи може дзижчанню джмелів?
Кришталь все сріблиться водою живою,
До неї так лащаться всі валуни
У холоду тінь, берегами товпою,
Мілких камінців лоскотять табуни…
Крізь гілля сосни, ялівцю, також дуба
Струмує настій із повітря лісів,
А світло з-за хмар пробивається скупо –
Долина все зве до своєю краси.
В'ячеслав Шикалович
09.06.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2024
автор: Променистий менестрель