Нас взяла у свій полон
Ця страшна війна.
Та невже все це не сон?
Точиться вона
Вже не місяць і не рік,
Забира життя
Лю́дськії уже навік,
Вже без вороття.
А життя ж – це найцінніш,
Що у всіх нас є,
Бо одне. Війна й раніш
Йшла, та настає
Й їй кінець. Тоді настав
Він. І весь наш край
Вільним і щасливим став,
Їй поклавши край.
Покладе він їй його
Й нині. Певні ми.
Й протягом життя свого
Щасними людьми,
Так неначе у раю,
У його красі,
В українському краю
Житимемо всі
Ми, бо мир, який прийде́
В край наш, наче в дім,
Вже ніколи не піде́,
Буде завжди в нім.
А війна мине в ту мить
Світлу, чарівну,
Так, немов сірник згорить
Вщент за мить одну
Й вже її не буде ввік
В нашому краю.
В мирі й щасті жити вік
Будем, як в раю.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2024
автор: Євген Ковальчук