Sonnet 26 by William Shakespeare
Lord of my love, to whom in vassalage
Thy merit hath my duty strongly knit,
To thee I send this written embassage,
To witness duty, not to show my wit:
Duty so great, which wit so poor as mine
May make seem bare, in wanting words to show it,
But that I hope some good conceit of thine
In thy soul's thought, all naked, will bestow it;
Till whatsoever star that guides my moving
Points on me graciously with fair aspect
And puts apparel on my tatter'd loving,
To show me worthy of thy sweet respect:
Then may I dare to boast how I do love thee;
Till then not show my head where thou mayst prove me.
--------------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 26 (за мотивами)
Моє кохання, твій навік васал
покірний я… Пишу тобі листа,
шануючи тебе, як ідеал,
й хвилююсь. Мова надто вже проста,
не можу віднайти потрібних слів,
не розуму це витончена гра —
душі, що оголилась, чистий спів…
Осяє зірка душу пісняра,
в нічному небі сяючи, вона
в прекрасні шати вирядить пісні.
Надасть мені сміливості весна,
зізнаюсь в почуттях, а може й ні…
Чи довго будуть ще вуста німі
й мовчатиму, страждаючи в пітьмі?..
(січень 2018 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: Геннадий Дегтярёв