[quote]Хліб-сіль на вишиваному рушнику були ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з добрими помислами, підносили цю святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб та з'їсти шматок з сіллю — символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто її виявив.[/quote]
Посолимо, вшануємо..
Відчуємо..
Солона сіль,
А в ній...
В ній Сонце.
В ній промінець
Для душ святих.
Як рясно...
Як...
Запах наш хліб...
Духмяний хліб.
Сіль є в усьому.
Придивись.
Лиш зупинсь.
Відчуй.
Смакуй.
Вона є різна.
Як і долі.
Як стебельки
В безкрайнім полі.
Хліб-сіль на рушнику-
Бути добру,
Бути добру.
[b]А ви спілкуєтесь з Богом?[/b]
Любі мої, ваш Бог єврей.
А може він є іудей?
Він росіянин?
Англо-сакс?
Невже він знає українську?
Чому ж весь світ її не вчить,
На ній глас Божий же звучить.
Ваш Бог щоденно вас почує?
І вас це навіть не дратує.
Слова жахливі та прокльони.
Це ви спіклуєтесь так з Богом?
Поки душа Бога не чує,
Язик постійно ж лиш глузує.
Нам інші мови не вичати?
Чи лиш англійську,
Свою не знати.
Такого наче не було.
Російську вчили так давно?
Яка ж із мов миліша Богу,
Чи Бог вивчає кожну мову?
До чого я веду розмову,
Шануйте кожну, кожну мову.
І не плодіть тут ворогів,
Так, Бог в завіті заповів.
А раз не вірите ви в бога,
То вам у бій завжди дорога.
Чого ж чекаєте від Бога,
Вам не відома мова Бога.
[b]Спит она.[/b]
Где же эта справедливость
Вы скажите мне на милость.
Очерствели души й люди,
Милым камню ты не будешь.
Неотесанные скалы,
Чащи всюду, частокол.
Как же все несправедливо,
Впали в Бога мы в немилость.
Привидения повсюду,
Где же люди?
Где же люди?
Справедливость ни по чем.
Спит она глубоким сном.
Бродит черствость за окном.
Психбольница и дурдом
День за днем, день за днем.
[b]А мне бы[/b]
-Мне бы да в небо.
Каждый мальчик
Об этом мечтал.
На звездных он лайнерах
Ночью летал.
С змеем воздушным по полю гулял
И самолетики в высь запускал.
В кого то здоровье,
В кого то глаза.
От этих строк скатилась слеза.
Вновь слеза по щеке.
Мне бы, мне...
Тот, кто стремился -
Тот полетел.
Свою он мечту
Воплотить тут успел.
Кто силен волей й
Не мог сам летать
Конструктором лайнеров
Смог только стать.
Летают, летают
Его самолеты.
В полете, в полете.
И он вместе с ними,
Родными, родными.
*Присвячується Жені.*
***[b]Луна[/b]***
Звездное небо над головой.
Ты далеко,
Ты там.
Ты с другой.
Танцуют всю ночь
Пары на небе.
Огни дискотек.
И мне бы.
И мне бы.
Мне бы коснуться
Любимой руки.
Мы бы всю ночь
Смотрели на небо.
Нету тебя.
Нету и сна.
Луна, Луна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: oreol