Лантух світу в дірках і донині!
Через це може й лісом зорить,
Те, що будить хруща у малині ,
Те, що совам у полудень снить,
Те, в що грається знову і знову
У ялинах душа горобця,
Що мольфари беруть за основу,
Чим палають ведмежі серця….
Може з нього оте несвідоме
Нам крізь діри дарує кліше,
Щоб жертовне, живе і рухоме
У душі відновилося вже…
p/s
фото з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: bloodredthorn