Ліс

Коріння  сосен  тепле  і  тверде
крізь  грунт  чіпляє  хлопчика  за  ноги.
Дорога  в  ліс  від  озера  веде  —  
казковий,  прохолодний  і  вологий.  

Вночі  там  розважався  буревій,
про  що  і  свідчать  гілочки  соснові.
Суниці  скрізь  —  краплинами  в  траві  —
солодкі  злитки  сонячної  крові.

В  мереживо  сплітаються  сліди
всіляких  переляканих  звіряток.
Непевний  страх  далекої  біди
не  вилився  ще  в  болісний  нестаток.  

Як  щиро  в  лісі  вірилось  мені,
що  вовк  людей  не  буде  більше  їсти!..
Чого  шукаю  в  тім  далекім  дні?
Юначних  зрушень,  сумнівів  чи  істин?

Чому  не  втішні  вранішні  вірші,
а  люди  лиш  підлішають  з  віками?
Вовки  з  лісів  до  селища  ввійшли?
Чи  ми  вже  тут  зробилися  вовками?
---

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: Олександр Таратайко