Ми персони паперові,
Чи ми люди з плоті, крові?
В цьому тілі тільки раз
Живемо лише в цей час?
Може, хтось у то не вірить,
Що закривши міст довіри
Проміж богом і собою,
Це не буде непокоїть.
"Ти стривай!"- сказав Всевишній, -
"Хіба можна в цвіті вишні
Відшукати безліч вад,
Якщо тільки сам ти рад,
Що із жовчі й вад зітканий,
Поряд все трощиш в уламки
І руйнуєш світ навколо?!
Хто тобі тут друг, хто ворог?
І на кого зараз ставиш,
Якщо ти живеш без правил,
Про сумління геть забув?
Хто тебе сьогодні взув?
І чому ідешь сьогодні
По торішньої дорозі,
Що розмита вся дощем?
Не чекаєш нових тем
Або дива у житті,
Що могло б звідкись прийти,
Привітавши нас з тобою
Через сотні миль у морі?
Дочекаємось, будь що,
Поки сонце не зайшло,
Чи то наше, чи чуже,
Нас цвіт вишні збереже!
08.06.2024 12:41
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2024
автор: Talia