Ніби в матриці...
Живеш у комірці..
Пам'яті.
Щоденні марева,дилемми ..
проблеми, проблеми, проблеми.
Ходиш по тих же маршрутах,
Ті самі пута.
Платиш постійно за все
І заробляєш на це.
Ніби живеш, наче й спиш.
Мов та малесенька миша.
Всі кажуть лиш:
-Киш.
От і стає всеодно.
Все це життя
Як кіно.
Ти в площині цій екрану,
На плівці записані драми.
Ще той, тих років серіал.
Коли ти дивився, ти ж спав.
Сюжет там ще той...
Про рабів..
І плачуть
За діток, синів.
Батьків у тих діток нема..
Війна там із рабством війна.
А кажуть рабів вже нема.
Матриця вюди...
Тюрма.
Проснувся...
Що будеш робити?
Комірку хочеш змінити.
Ти вже донецький,
Крутий.
За тебе воюють,
Ти ж свій.
Возить тебе лімузин,
Скрізь безкоштовний бензин.
Своїх же батьків ти є син.
То у Європу круїз,
То в Україні як гість,
А інші в багні,
Їх отюжать.
Знов туристичні маршрути..
В іншу комірку...
Новий сюжет...
Ти депутат...
Ти президент...
Матриця всюди
І пульт...
давить, давить
знову, культ.
[b]Ти, хто?[/b]
Стою в трясовині по коліна,
П'явки смокчуть тихо плоть.
Пейзаж, зізнатися, шалений -
Пиши картину маслом хоч.
Жаба там мене чекала,
Виглядала, про щастя мрії там плекала.
Для нас мелодію складала
З небес цілунки діставала.
Очерет шарудить, вирує болото.
Для комарів я бажаний гість.
Жаба гаряча хоче чогось.
То підморгне, то догори оченята.
Її ніжно торкається плоть,
Щока до щоки...Щока до щоки...
В обіймах зливаємось ми,
Ми у воді й рука у руці... Рука у руці....
Не по собі, раптом, якось стало.
Потряс ось так, ось, головою.
Не відпускає.
Труси зриває .. тягне, тягне... там й
Кінчає..
Зупинився. Що за глюки?
Болото спучилось обличчям,
Із багнюки діва тягне руки.
-Ти хто?
-Кікімора.
Вона взяла мене за руки.
Коротше, стали разом жити.
Прикро те, що не царівна.
Долонею гладжу себе по маківці,
Стою в трясовині по коліно
І таємно думаю про жабу.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2024
автор: oreol