Протираючи німб, звір роз'єми,
Щоб не блискало іскрами в світ.
Рясно квітнуть чужі хризантеми,
Крила ниють і котиться піт.
Протираючи зваж "за" і "проти",
Не кидай нагріваючи в бруд -
Най він світить, протертий, аж доти,
Доки ти ще не загнаний в кут...
Неквапливо розправ свої крила,
Затули ними тих, хто не втік,
І тихенько скажи "моя мила,
Не зважай на здоров'я і вік,
Не зважай на відключення світла,
Лютий холод, ракети і страх -
Я здолаю, лише б ти розквітла
Так, як квітла в минулих руках."
Протираючи німб, будь спокійний,
Не кричи і не бійся падінь,
Знай - скінчається все, навіть війни,
Навіть тяглість нових поколінь.
І твої дуже втомлені крила
Все ж розправляться, німб загорить.
Прошепчи "ти - мій світ, моя мила"
І летіть, бо життя - тільки мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015268
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2024
автор: Аарон Краст