Гладенька, пласкувата і рожева,
тендітна й пéщена,
немов щока дівоча.
Напіврозтулена, округла, гнута,
її в’юнистий сховок
знаджує мій погляд.
Блакитно-си́нява, лілова, зеленава,
така безсвітна і така сяйливо-переливна.
Прозорі по́лудні, хмари́, сонця́ і небо,
багряні сутінки – увічнює в собі.
В овалі емальованім її,
в тендітності точéних ліній
геометрично бездоганної краси -
єдина істина таїться, -
несхибний о́двіт на питання,
що хвилі винесли на берег
з морської глибини.
Та марна є для світу
її краса тендітна.
Знаходять, розглядають, викидають…
Оголена, самотня і прекрасна
морська Венера, міфу відголосся,
дівоча чиста плоть, богиня,
довершеність її сяйливу, без коханця,
береже пісок.
[b]Педро Салінас[/b]
переклад з ісп. О.Міськової
__________
La concha
Tersa, pulida, rosada
¡cómo la acariciarían,
sí, mejilla de doncella!
Entreabierta, curva, cóncava,
su albergue, encaracolada,
mi mirada se hace dentro.
Azul, rosa, malva, verde,
tan sin luz, tan irisada,
tardes, cielos, nubes, soles,
crepúsculos me eterniza.
En el óvalo de esmalte
rectas sutiles, primores
de geometría en gracia,
la solución le dibujan,
sin error, a aquel problema
propuesto
en lo más hondo del mar.
Pero su hermosura, inútil,
nunca servirá. La cogen,
la miran, la tiran ya.
Desnuda, sola, bellísima
la venera, eco de mito,
de carne virgen, de diosa,
su perfección sin amanteen la arena perpetúa.
Pedro Salinas
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2024
автор: Пра Дивляна