Як криво писані сонети
Зав'ється золотий словесний хмиз
Палатиме тяжкий каприз
І за блищать примарні силуети.
Оманить вигаданим ритмом
Змалює з мертвого портрет
І, як не прожитий момент
Заграє скрипки злої миті.
Душа впаде в нужду буденну,
І тіло з плавиться в огні,
І очі з мутяться в пітьмі
І підпис зітреться об землю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015273
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2024
автор: Спасібо Борис