Я знаю світ

Я  знаю  світ

Я  знаю  світ,  де  в  фокусі  –  добро
І  сміх  дітей,  і  птахів  щебетання,
Де  хвилі  розганя  старий  Дніпро,
Застерігав  колись  він  від  братання.
Я  знаю  світ,  де  правда  ледь  жива,
Але  і  та  чомусь  не  у  пошані,
Де  наш  народ  навчився  виживать,
Харчуючись  у  голод  споришами.

Я  знаю  світ  із  мудрістю  віків,
Котра  була  наукою  від  Бога,
Де  слава  ще  жива  про  козаків
І  Україна  не  була  убога.
Я  знаю  світ,  закутаний  в  пітьму  –
Саме  таким  було  Середньовіччя.
Повернення  не  може  буть  тому,
Аби  не  опинитись  на  узбіччі.

Я  знаю  світ  таким,  який  він  є:
У  спалахах  то  блискавиць,  то  воєн,
Де  кожному  болить  лише  своє,
Де  є  обов’язково  сильні  й  кволі.
Та  світ  у  нас  єдиний  цей,  на  жаль,
І  жити  в  ньому  маємо  до  скону,
Де  кожному  відведена  межа,
Котру  змінити  не  дано  нікому.


Я  знаю  світ  цей.  Він  –  не  ідеальний.
Таким  він  є  і  буде  ще  віки.
Можливо,  трохи  це  звучить  банально,
Але  змінить  його  можуть…  жінки,
Бо  саме  жінка  –  берегиня  роду,
І  множиться  він  завдяки  все  ж  їй.
Чарує  всіх  душа  її  і  врода,
Отож  невдячним  бути  їй  не  смій!
                                                                                     11.06.2024.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2024
автор: Ганна Верес