Ісусу Христу
присвячується в любові
о сині очі після церкви! —
і Небу бути —
і з небом бути
й вірним бути
ніщо так не вишарпує з
люцерни —
о в очах інших
вся заглиблена могутність…
й Небом цівнути!
завважилось їм — хоче відштовхнути
земля —
у небо
їм — в небі бути
чи очі їхні не квадратні??
не трикутні?
їх загнано в кути –
в багатокутниках!
а порсне мій
многомогутник!
В усю заглибленість —
Небом цівнути б!
і так любити!
хто встиг злетіти
їх розум в голові ще не
надутий?
їх віки
а головно
щоб Бог побачив,
то й віки Бога
на них розгорнути б!
це спрацювання —
мій многомогутник
на краю поля і над лісом
чути
бо що коли б без мене
по-іншому так й не побачили б –
Небом цівнути!
набрались баламути
набралися як жаба мулом
злетіти —
Херувимську — чути:
й там та умова
що за дрин-загулом
смугу відштовхнути б
землю відштовхнути.
Хоч дещо чути б.
І нині Вознесіння.
У болотах бразильців чути??
А чути не болотних алеутів?
а очі що відмили
з Богом
в серці —
тут то …
то ж Всемогутник!!!
13.06.2024, свято Вознесіння на Небо
Христа з пречистою плоттю;
свято з причастям;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015421
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович