На побачення з юністю

На  побачення  з  юністю

На  побачення  з  юністю
Кожен  з  нас  поспіша
На  найкращу  ту  вулицю,  
Де  співала  душа,
Де  дитям  колисаночка
Образ  твій  береже,
І  ти  вже  не  Оксаночка,
А  Василівна  вже…

На  побачення  з  юністю
Я  у  край  свій  спішу,
Аби  щось  не  забулося,
Спомин  теж  запрошу,
Де  були  ми  щасливими,
Де  п’яніли  від…  книг,
Де  гуляли  під  зливами
І  не  знали  інтриг.

На  побачення  з  юністю
Поспішаю  я  знов,
Де  азИ  пили  мудрості,
Стріли  першу  любов.  
Там  нам  зорі  сміялися
Особливо  згори,
І  на  них  задивлялися
Молоді  явори.

Сяйво  місяця  росами
Мандрувало  навскіс,
А  ми  вже  півдорослими
Клали  перший  покіс.
Та  були  вже  крилатими,
Щоб  рушати  в  політ
У  простім  і  полатанім,
Та  закохані  в  світ
Із  музеями  й  вежами,
І  з  красою  морів,
З  синьо-білим  мереживом,
З  маяком,  що  горів.

Ми  ж  очима  ласкавими
Обіймали  громи.
Нам  брехали-лукавили  –
Сліпо  вірили  ми.
Хоч  не  все  іще  пройдено:
Гул  гримить  колісниць*,
Та  така  вже  порода  ми:
Силу  п’єм  з  громовиць!
                                                             13.06.2024.
• –  Гримить  –  це  Ілля  їде  на  вогняній  колісниці,  в  яку  запряжені  два  білі  коні.  Грім  чути  від  коліс  та  копит.    Ілля  грізний  та  дуже  строгий,  швидко  роз’їжджає  по  небу  і  переслідує  чортів,  які  показуються  йому  й  піднімають  бурю.  Якого  чорта  побачив  Ілля,  то  зразу  кидає  в  нього  громом,  розганяє.  Ілля  не  пощадить  ні  людину,  ні  хату,  ні  тварину,  ні  церкву.  
©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: Ганна Верес