Скрутився біль в душі спіраллю
і покотився в темінь ночі,
затихли злякані дерева,
закрили зорі збляклі очі,
зіщулились весняні зела,
тривога вовком виє лячно...
злетіли тушки десь ворожі...
ракета... вибух... дуже страшно...
сичі кричали з переляку,
хиталось небо над землею...
в руїнах дітки звали маму...
Бог рани змащував єлеєм...
а ворог зуби скалив хижо,
радіє – влучив у дітей,
цинізм, жорстокість і ненависть –
його породи апогей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А