Я так далеко, але я обіймаю

Я  так  далеко,  але  я  обіймаю,
Я  наче  лелека  з  чужого  краю,
Не  маю  слів,  але  маю  крила,
Ці  крила  мені  ти  наробила  …
Я  так  далеко,  але  все  бачу,
Я  над  тобою,
Розкинувши  крила,  літаю,
Разом  з  тобою,  тобою
Сміюся  і  плачу,
А  там,  де  не  можна,
Дощем  на  схід  сонця  чекаю  …
Бувало,  що  близько,
Але  відчуття,  що  далеко  …
Тут  не  пригортали  до  себе  лелеку,
Здавалось,  занизько,
Тут  падати  в  землю  без  сенсу.
І  де  захід  сонця?  Без  сенсу  дивитись  здалеку  …
Дійшов  до  межі  вже,
Не  маю  для  вас  більше  клавіш,
І  вже  не  стиснути  струну,
Бо  врізається  в  руки.
А  може  востаннє  ти  цю  свічку  для  мене  запалиш,
А  далі  нехай  вже  злітаються  
Ворони  -  круки  …

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: Дружня рука