Не однаково, чи буду
Я в Україні жить, чи ні.
Чи хтось чужий ходити буде
По Богом даній нам землі.
Ох, не однаково мені.
Моя земля: я тут зростала,
Вона ж мене і годувала.
З її глибин черпаю сили,
Тут дідів-прадідів могили.
З коріння роду пнуться віти,
Тут виростуть і наші діти,
На нашій - не чужій землі.
Молімось, доню, за Вкраїну,
За мужніх наших козаків,
Які оберігають батьківщину,
Хай повертаються живі!
Ох, не однаково, дитино,
Якою мовою співать пісні,
Якою - мовити молитву,
Якою - гнати ворогів.
Ні! Не однаково, дитино,
Хто житиме на цій землі,
Які тут буде сіяти зернини
В українські найродючіші ґрунти?
Ні! Не однаково, дитино!
Ох, не однаково мені.
* За мотивами поезії "Мені однаково, чи буду..." Тараса Григоровича Шевченка. Переспів присвячено 210-ій річниці від дня народження Кобзаря.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: Марина Цуркан