Не тривож мене, молю,
Все життя, печаль.
Дуже я його люблю,
А з тобою жаль
Вельми буде провести
Час у нім мені.
Тож іди від мене ти.
Не потрібна, ні,
Ти мені. Адже лишень
Темні почуття
В душу й серденько щодень
І без співчуття
Упускаєш так, немов
То є їхній дім,
Щоб страждав я знову й знов
Лиш на світі цім,
На який я народивсь.
Та повір мені,
Не для цього я явивсь
Світові в ті дні
Чи точніше в день, в той час,
В тую першу мить
Так, як всі, як кожен з нас,
А щоб так лиш жить,
Щоб лиш світлі почуття,
А також думки
Протягом всього життя,
Начебто квітки,
Буйно й гарно так цвіли
В нас усіх щомить,
Щоб щасливо ми жили.
Адже пролетить,
Мов стріла, оте життя,
Що всім нам дано,
І не буде вороття,
Бо одне воно.
Євген Ковальчук, 09. 01. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2024
автор: Євген Ковальчук